Завдана матеріальна шкода не є обов’язковою умовою для звільнення у зв’язку з втратою довіри

13 травня 2016 346
Дії працівника, що призвели до негативних наслідків для роботодавця, не завжди можуть бути підставою для звільнення за пунктом 2 статті 41 КЗпП (втрата довіри). Такий висновок зробила Судова палата у цивільних справах Верховного суду України

Дії працівника, що призвели до негативних наслідків для роботодавця, не завжди можуть бути підставою для звільнення за  пунктом 2 статті 41 КЗпП (втрата довіри). Такий висновок зробила Судова палата у цивільних справах Верховного суду України.

Наприкінці квітня у Верховному  Суді України (далі — ВСУ) ознайомилися з цивільною справою від 20.04.2016  № 6-100цс16. Після її розгляду служителі Феміди винесли свій вердикт: трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 статті 41 КЗпП).

Таким чином, судова практика про відшкодування матеріальної шкоди засвідчила:  звільнення у зв’язку з втратою довіри за пунктом 2 статті 41 КЗпП можливе за таких умов: безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); винна дія працівника; втрата довіри до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Такі правові норми    не передбачають сам факт наявності завданої  матеріальної шкоди як обов’язкову умову для звільнення працівника. Звільнення у зв’язку з  втратою довіри може вважатися обґрунтованим у такому випадку: працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо) вчинив умисно або необережно  дії, що дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати  довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Вирішуючи питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з’ясувати:

  • чи становить виконання операцій, пов’язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов’язків позивача;
  • чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Підготувала
Ольга Савченко,
експерт МЦФЕР: Кадри


Від редакції

Судова практика про відшкодування матеріальної шкоди показує, що винуватці можуть нести не лише цивільну, а й кримінальну відповідальність. Продовження цієї теми у — публікації:


Касир, яка має дитину до 3-х років, вчинила крадіжку: дії роботодавця

(«Кадровик-01», № 05/2016)

 



Підписка на новини

Підпишіться на розсилку, аби не пропустити жодної важливої та цікавої новини. Це БЕЗПЛАТНО. Ми триматимемо вас у курсі всіх кадрових подій!

Освітні заходи

Освітні заходи

Перевірте знання та здобудьте нові

Взяти участь

Інтернет-магазин

Самое выгодное предложение

Скористайтеся найбільш вигідними пропозиціями щодо передплати і станьте нашим читачем просто зараз

Живе спілкування з редакцією


Розсилка





© Кадровик-01, 2017. Усі права захищено
Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту

Свідоцтво про державну реєстрацію
КВ 18746-7546 ПР від 02.03.2012


  • Ми в соцмережах
×

Ми не можемо вас відпустити з порожніми руками!

Залишайте свій e-mail та першими дізнавайтеся про наші акційні пропозиції та безплатні вебінари!