Державна інспекція України з питань праці надала роз’яснення щодо мобілізації

5 травня 2014 175
Державна інспекція з питань праці 30.04.2014 надала роз'яснення щодо врегулювання трудових відносин у разі призову або вступу працівника на військову службу

На численні звернення громадян із питанням щодо врегулювання трудових відносин у разі призову або вступу працівника на військову службу Державна інспекція з питань праці надала 30 квітня 2014 року змістовні роз'яснення.

Відповідно до пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України трудовий договір підлягає розірванню у разі призову або вступу працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу.

Підставою для розірвання трудового договору є повістка військового комісаріату про призов або вступ на військову службу. Зазначена норма законодавства діє у мирний час.

Вихідна допомога у разі призову або вступу працівника на військову службу не виплачується, оскільки норма щодо виплати вихідної допомоги у розмірі двох мінімальних заробітних плат визнана Конституційним Судом України неконституційною (Рішення від 22.05.2008 N 10-рп/2008), крім випадків, коли виплата такої допомоги передбачена колективним договором, який діє не підприємстві, установі, організації.

Статтею 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за військовослужбовцями строкової служби, які до призову працювали на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності і господарювання, зберігається при звільненні з військової служби право на працевлаштування їх в тримісячний строк на те ж підприємство, в установу чи організацію або їх правонаступники на посаду, не нижчу за ту, яку вони займали до призову на військову службу. Вони користуються за інших рівних умов переважним правом на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці протягом двох років з дня звільнення з військової служби.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" (вступив в дію з 01.04.2014) внесені зміни до Законів України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" окремим видом служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим законом та іншими нормативно-правовими актами.

Початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу, громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період або день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу у зв'язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв'язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (стаття 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").

За громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.

Таким чином, починаючи з 01.04.2014 громадяни, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, не підлягають звільненню, вони увільняються від роботи (звільняються від виконання посадових обов'язків) відповідно до статті 119 КЗпП України. При цьому за ними зберігається середній заробіток на період до одного року (починаючи з дати початку проходження військової служби).

Відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації" він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, застосування його вимог до працівників, звільнених з дня оголошення мобілізації до 01.04.2014, не передбачено.

В той же час, за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом, наказ про звільнення працівника на підставі пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України, може бути скасований. Збереження середньої заробітної плати у такому випадку здійснюється з дня призову на військову службу (день, зазначений у повістці військового комісаріату).

Водночас в роз’ясненні наголошено, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.

П.С.

Аналогічної позиції дотримуються і експерти журналу «Кадровик-01» та експертно-правової системи «Експертус: Кадри». Так, у квітневому номері журналу «Кадровик-01», що вийшов друком на початку квітня 2014 року, та в системі «Експертус: Кадри» опубліковано статтю Працівника призвано на військову службу у зв’язку з мобілізацією: увільняємо від роботи (автори: Ірина ТУБЕЛЕЦЬ, керівник Департаменту правового захисту Федерації професійних спілок України, заслужений юрист України; Ірина ІВАНЧЕНКО, керівник тематичного напряму «МЦФЕР: Кадри», шеф-редактор журналів «Кадровик-01», «Бібліотека Кадровика», експертно-правової системи «Expertus: Кадри»).

Як зазначають експерти, Закон про забезпечення мобілізації набрав чинності 1 квітня 2014 року. Відповідно змінена редакція статті 119 КЗпП, якою передбачається збереження місця роботи (посади), середнього заробітку за мобілізованим працівником, діє з 1 квітня 2014 року. Закон не має зворотної дії в часі. Разом з цим, експерти рекомендують роботодавцю таке: з метою відновлення соціальної справедливості і, враховуючи зміни в законодавстві, за погодженням сторін трудового договору скасувати виданий наказ про звільнення за пунктом 3 статті 36 КЗпП і визнати працівника таким, що увільнений від роботи з дати призову, а з 1 квітня 2014 року — зі збереженням середнього заробітку.

Звісно, доцільно звернутися до працівника з пропозицією передати на підприємство відповідну заяву про відкликання заяви про звільнення за пунктом 3 статі 36 КЗпП і трудову книжку.

Також у статті наведено приклад оформлення наказу про увільнення працівника від роботи у зв’язку з призовом на військову службу під час мобілізації та рекомендації щодо табелювання працівників, призваних у зв’язку з мобілізацією.

У пригоді Вам неодмінно стане і випуск КОЗА-ДИСКа, присвячений темі «Військовий облік. Захист персональних даних»



Підписка на новини

Підпишіться на розсилку, аби не пропустити жодної важливої та цікавої новини. Це БЕЗПЛАТНО. Ми триматимемо вас у курсі всіх кадрових подій!

Освітні заходи

Освітні заходи

Перевірте знання та здобудьте нові

Взяти участь

Інтернет-магазин

Самое выгодное предложение

Скористайтеся найбільш вигідними пропозиціями щодо передплати і станьте нашим читачем просто зараз

Живе спілкування з редакцією


Розсилка





© Кадровик-01, 2017. Усі права захищено
Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту

Свідоцтво про державну реєстрацію
КВ 18746-7546 ПР від 02.03.2012


  • Ми в соцмережах