Ненормований робочий день — особливий режим робочого часу, який установлюють для окремих категорій працівників, коли неможливо нормувати час трудового процесу.
Якщо виникає виробнича потреба, то така категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (однак слід зауважити, що така робота не є надурочною). Міру праці у такому випадку визначають не лише тривалістю робочого часу, а й беруть до уваги коло обов’язків і обсяг виконаних робіт (навантаження).
Отже, режим ненормованого робочого дня передбачає, що для своєчасного та належного виконання покладених на працівника обов’язків, він час від часу за вказівкою роботодавця або без такої працює понад норму робочого часу.
До кого можна застосовувати ненормований робочий день
Перелік посад і професій, на яких поширюється можливість застосування ненормованого робочого часу, як визначено Наказом Мінпраці від 10.10.1997 № 7, має бути обумовлений у колективному договорі. Тобто той факт, що та чи інша посада/професія може бути, так би мовити, ненормованою, вирішує трудовий колектив, адже сам колективний договір має бути узгоджений колективом.
Крім того, Міністерство праці визначає орієнтовний перелік посад з ненормованим робочим днем. Такий робочий графік на підприємствах, в установах, організаціях будь-якої форми власності може застосовується і до керівників, і фахівців, і робітників, а саме до тих:
- чия працю не підлягає точному обліку в часі;
- чий робочий час за характером праці поділяється на частини невизначеної тривалості (йдеться про осіб, задіяних у сільському господарстві);
- хто розподіляє час на виконання трудових обов’язків на власний розсуд.
Зокрема, міністерства та інші органи центральної виконавчої влади погоджуючи з галузевими профспілками, можуть затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем.
Тому для того, щоб застосувати до певного працівника ненормований робочий час, потрібно внести його професію/посаду до переліку, встановленому в колективному договорі.
Відповідно ті особи, що працюють неповний день, не можуть виконувати роботу в умовах ненормованого робочого дня. Приміром, на працівників, які працюють за сумісництвом неповний робочий день, ненормований робочий час — не поширюється. Проте у випадку, коли особа працює неповний робочий тиждень, ненормований робочий день можна застосовувати.
Облік робочого часу та компенсація за умов ненормованого робочого часу
Слід наголосити, що в законодавстві не зазначено, як слід обраховувати понаднормові години за умови ненормованого робочого дня та компенсувати їх за рахунок надання відгулів.
Однак, відповідно до законодавства, працівникам з ненормованим робочим часом надається додаткова відпустка за особливий характер праці як компенсація за обсяг робіт, рівень напруженості, складність та ненормований робочий час. Така додаткова щорічна відпустка може тривати до 7 календарних днів. Знову-таки, конкретна тривалість таої відпустки обумовлюється в колективному договорі окремо за кожним видом робіт, професій і посад чи в трудовому договорі.
Варто наголосити, що постійно залучати до роботи понад встановлену тривалість робочого часу працівників, котрі мають ненормований робочий час, не можна, оскільки на них поширюється встановлений в організації режим робочого часу.
Коли працівник, якому встановлено ненормований робочий день, затримувався на роботі після завершення робочого дня, в табель обліку використання робочого часу зараховується нормальна тривалість робочого дня, обумовлена трудовим договором, приміром, 8 годин.