Відпрацювання двох тижнів при звільненні не завжди обов’язкове
Чи обов’язково відпрацьовувати два тижні у разі звільнення з ініціативи працівника?
Трудових законодавством передбачено, що за певних підстав розірвання трудового договору може відбуватися «негайно». Це стосується, зокрема, звільнення за власним бажанням.
Статтею 38 КЗпП визначено перелік випадків, за наявності яких роботодавець має розірвати трудові відносини з працівником у строк, про який він просить. Серед підстав для «негайного» звільнення такі, як:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
- вступ до навчального закладу;
- неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
- вагітність;
- догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;
- догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;
- вихід на пенсію;
- прийняття на роботу за конкурсом,
а також з інших поважних причин.
Також роботодавець зобов’язаний звільнити працівника без відпрацювання двох тижнів, якщо з його боку було порушено законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП).
Відпрацювання двох тижнів при звільненні за угодою сторін
Звільнення за угодою сторін передбачає, зокрема, що про дату звільнення працівник та роботодавця домовляються. І не обов’язково чекати завершення двотижневого строку. Зробити це можна «день у день».
Тобто працівник може ініціювати звільнення без відпрацювання двох тижнів. І якщо є згода роботодавця, — звільненню бути.