У разі звільнення працівника, роботодавець зобов’язаний видати трудову книжку та повністю розрахуватися з ним у день звільнення. Розгляньмо, зокрема, як правильно вносити запис до трудової книжки про звільнення за угодою сторін.
Відповідно до пунктів 2.25, 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58 (далі — Інструкція № 58), запис про причини звільнення у трудовій книжці повинен провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону та з додержанням таких правил:
- у графі 1 ставиться порядковий номер запису;
- у графі 2 — дата звільнення;
- у графі 3 — причина звільнення;
- у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, — наказ (розпорядження), його дата і номер.
Усі записи про прийняття, переведення, звільнення, нагородження та заохочення, внесені до трудової книжки в даній організації, засвідчують підписом керівника організації або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою організації або печаткою відділу кадрів (абз. 1 п. 4.1 Інструкції № 58).
Трудову книжку видають працівнику в день звільнення (ч. 1 ст. 47 КЗпП). У разі затримки видачі трудової книжки з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ч. 4 ст. 235 КЗпП).
Дізнайтеся: Чи може кадровик засвідчити запис про звільнення у власній трудовій книжці?
При звільненні працівник розписується в особовій картці про отримання трудової книжки (типова форма № П-2) та у Книзі обліку руху трудових книжок та вкладишів до них (п. 7.1 Інструкції № 58).
Зразок запису в трудовій книжці про звільнення за угодою сторін (скачати)
