Запитання
Відповідь
Відповідає Ірина Житкова, головний редактор МЦФЕР: Кадри, член Експертної ради системи Expertus: Кадри.
Підстави відсторонення працівника від роботи передбачено Кодексом законів про працю України. Згідно ст. 46 КЗпП, відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець) допускають у разі:
- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
- відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
- в інших випадках, передбачених законодавством.
У разі відсторонення від роботи за працівником зберігають робоче місце. Дія трудового договору не припиняється. Як правило, за відстороненим працівником не зберігають заробіток.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) визначено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховують:
- час фактичної роботи (у т. ч. на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
- час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у т. ч. час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
- час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону про відпустки, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина-інвалід підгрупи А» — до досягнення 18-річного віку;
- час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
- час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у т. ч. з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням організації, скороченням чисельності або штату працівників;
- інші періоди роботи, передбачені законодавством.
Як бачимо, для обчислення стажу, що дає право на щорічну відпустку, ключовим моментом є те, чи зберігалася за відстороненим працівником заробітна плата.
Підсумовуючи зазначене, період відсторонення працівника від роботи без збереження заробітної плати не зараховують до стажу, що дає право на щорічну відпустку, а зі збереженням — зараховують.
