Бажання працівника компенсувати відпустку має бути задоволеним

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією.

Ця норма є імперативною, тобто нормою прямої дії, і не залежить від бажання роботодавця, на відміну від, наприклад, норми щодо поділу щорічної відпустки.

Так, щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів (ч. 1 ст. 12 Закону про відпустки). Тобто, як бачимо, в обох нормах йдеться про бажання працівника, втім, рішення щодо виплати компенсації за частину щорічної відпустки приймає працівник, а рішення щодо згоди чи відмови у поділі щорічної відпустки — роботодавець.